На півдні Бессарабії у селі Орлівка Різдво щороку зустрічають 24-25 грудня цікавим обрядом чоловічого колядування. Тут з дивовижною постійністю дотримуються старовинного різдвяного обряду, що зберігся з незапам’ятних часів і химерним чином поєднав у собі язичницькі та християнські мотиви.
Для громади ця дата видатна, подивитися на обряд приїжджають гості та туристи з багатьох регіонів України, Одеси, а також з сусідніх країн Молдови та Румунії.
В 2022 році «Різдвяний обряд «Мошу» внесений до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
Маски, атрибути і підготовка
Місцеві готуються до обряду заздалегідь, від 6 грудня вони збираються гуртом, виготовляють маску Мошу, роблять костюми, розучують колядки й хо́ру — традиційний танець-хоровод болгарів, румунів та інших балканських народів. Атрибути виготовляють місцеві майстри.
Маска Мошу – зроблена з кролячих шкір, прикрашена кінським волосом, вовною, стрічками, шкіряними ремінцями, а контури рота оздоблюють квасолею. Чим страшніший вигляд маски, тим краще – вона повинна відлякати злі сили.
Хто такий Мошу?
Вважається, що Мошу — це дух, який у різдвяну ніч відлякує зло й несе добробут у дім, в якому зупиняється. Злий він чи добрий дух — думки розділяються. Завітайте на святкування і зробіть свій висновок.
Мечуке в’яжуть із сушеного очерету – метрові палиці, якими парубки під час святкової ходи б’ють об землю, відлякуючи злих духів.
Дзвони – великі дзвони від 2 до 6 кг кожен, закріплені на поясі Мошу, що створюють потужний звук під час його рухів.
Початок дійства
Орлівка ділиться на дві частини: Пя́тре, поблизу якої — давнє городище Кам’яна гора, та Педу́рє — поряд із лісом. У кожній із них — своя ватага та свій Мошу. Кожна половина збирає свою «армію» з молоді. Вони вдягаються у військову форму: частина хлопців у тільники та безкозирки, інша – у камуфляж. Дві «армії» змагаються між собою, обходячи всю Орлівку – а це близько 1000 дворів! Кожній групі треба обійти приблизно 500 хат за ніч. Поколядувавши у своїй частині села та обійшовши всі місцеві хати, вони сходяться в центрі Орлівки на поєдинок двох Мошу.
Барабани та кларнети супроводжують колядників. Вони вбігають у двори, співають старовинні колядки та отримують калачі й гроші.
Якщо хлопець колядує у домі своєї нареченої – дівчина дарує йому квітку, що символізує її кохання.
Прихід Мошу
«Мошу» – центральний персонаж свята. Він стрімко рухається, дзвонячи дзвонами, а його супутники б’ють мечуками об землю, відганяючи злі духи. Мошу має бути якомога страшнішим – це захищає від нечистої сили.
Гостинність господарів
Господарі пригощають колядників домашнім вином та винагороджують їх калачами й грішми.
Кульмінація на ранок
25 грудня два Мошу сходяться в центрі Орлівки й борються за честь своєї частини села. Дві «армії» з’єднуються, несучи жердини, прикрашені калачами. Спершу вони калатають один одному дзвонами й бігають по колу. Після танцю гурти підіймають своїх Мошу догори. «Духи» вітаються з публікою, тиснуть один одному руки й танцюють — відхиляються назад, рухаючи стегнами так, щоб дзвони було чути якомога краще. Також роздають калачі, назбирані напередодні на палицю. «Духи» рвуть подарований хліб на шматки й роздають глядачам, які простягають руки, очікуючи такого різдвяного гостинця.
Боротьба Мошу
Кульмінація – це символічна сутичка між двома Мошу. Команди зіштовхуються в дружньому змаганні. Моші зчеплюються невеликими палицями, які називають «мечуку́це» (кишенькові мечуке), і штовхають один одного. Їм допомагає ватага, яка тримає духів-бійців за ноги. Перемагає той, хто повалить іншого на землю.
Святкові гуляння
Після завершення обряду вся громада святкує: починаються гучні гуляння, співи, танці та багатий святковий стіл. Святкова атмосфера об’єднує всі покоління. Колядники з обох частин села вітають сільського голову й інших поважних гостей, танцюють хору, співають спільні колядки і ще завзятіше б’ють мечуке об землю. Тоді вони підіймають Мошу для останнього ритуалу.
Збереження традиції
Обряд «Мошу» – це не лише святкування, а й унікальна жива культура Орлівки. Він передається з покоління в покоління й залишається важливою частиною ідентичності села та громади, що об’єднує людей у чарівну різдвяну ніч.
